Проблема забезпечення енергетичної безпеки останнім часом виходить на перші місця серед загальних питань забезпечення національної безпеки держави. 17 червня в Києві відбулась конференція «Енергетична політика України: виклики, можливості та майбутнє».

Перша сесія була відзначена  прямо протилежними думками щодо транзитного потенціалу України.  Віталій Мартинюк, аналітик українського центру незалежних політичних досліджень, акцентував увагу на можливостях використання географічного положення України та використання її транзитних потужностей, таким чином забезпечуючи енергетичну безпеку. Пан Мартинюк проаналізував сучасну ситуацію трубопровідних маршрутів. Висновком його доповіді став аргумент, що роль України як транзит ера енергоресурсів на сучасному етапі робить її посередником між ЄС та Росією. І саме це робить ланцюг ЄС-Україна-Росія взаємозалежним.

Не таким оптимістичним був аналіз Анатолія Бароніна, директора аналітичної групи ДаВінчі, за його словами, роль України як посередника між РФ і західними країнами з кожним роком буде все зменшуватися. Це зумовлено намірами РФ і практичною реалізацією альтернативних шляхів транспортування газу до ЄС,насамперед газопроводу «Південний потік», із запуском якого,орієнтовно в 2012р., об’єми транзиту через Україну значно зменшаться. Крім того, за словами Бароніна, Газпром розробляє проекти транспортування газу до США, також російський газовий монополіст планує зосередитись на внутрішніх ринках європейських країн. До того ж, песимістичний прогноз доповнили факти про незацікавленість європейської сторони в українському посередництві і реалізації проектів таких проектів як Набукко.  Цей виступ викликав багато як заперечень так і запитань.

Виступ представниці Клубу Молодих Дипломатів України був сконцентрований на аналізі та пошуку виходів із ситуацій, що наразі склалась в питанні забезпеченні України паливними ресурсами.  В результаті дослідження сучасного становища в Чорноморського регіоні стосовно лідерства у транспортуванні енергоресурсів,стає зрозумілим,що най визначніше місце займає Туреччина(транспортування нафти)і Росія (газ). Конкурувати з Росією дуже складно,адже домінування в цьому регіоні є її стратегічним інтересом. Окрім РФ, з претензією на місце ключової країни-транзитера виступають Туреччина, Румунія, спільні проекти мають Болгарія та Греція і т.д. Проте, є ряд проектів, які кардинально можуть змінити становище України в цьому питанні, серед них участь і розвиток співпраці в проекті трубопроводу Самсун-Джейхан, Трансарабському газопроводі, до участів якому Україну було запрошено і раптово призупинено після заяви українського уряду про те, що вона планує брати  участь спільно з Росією, що суперечило планам ініціаторів цього проекту. Більше того,Україна має значні перспективи участі в розробках родовищ в країнах північної Африки – Єгипет, Лівія,ін..